Як уникнути зриву після кодування від алкоголізму

Процедура кодування позаду. Ви з вашими близькими виходите з клініки, ви натхнені і налаштовані на тверезе, благополучне життя. Здається, що всі проблеми, пов’язані з вживанням алкоголю, позаду. Але насправді, ви зараз перебуваєте на старті тверезого життя. Що робити далі? Як не зірватися і не почати знову випивати? Нам потрібно чесно поглянути на зрив, розібратися що і чому відбувається, бо це єдина можливість його не допустити.

За визначенням, залежність від психоактивних речовин – це хронічна, прогресуюча, рецидивуюча хвороба. З огляду на це стає зрозуміло, що зрив – це один із можливих варіантів її перебігу.

Зрив це процес змін у мисленні, поведінці, почуттях, який повертає до старої моделі поведінки, коли вживання стає неминучим. Звично вважати, що зрив це факт вживання алкоголю, але це не так. Дослідження показали, що зрив починається в підсвідомості задовго до вживання психоактивної речовини. Вживання алкоголю – результат зриву, це називається рецидив і призводить до прогресування хвороби.

Кодування це один зі шляхів до утримання від алкоголю. Але не вживати алкоголь недостатньо, для того щоб одужувати від алкоголізму. Хімічна залежність зачіпає всі аспекти життя людини. Тому ця хвороба потребує всебічного лікування, щоб відновити фізичне та психічне здоров’я, забезпечити довгострокові поведінкові, соціальні та духовні зміни.

Також стан людини після кодування обтяжує постабстинентний синдром – низка ознак хвороби залежності, які з’являються внаслідок утримання від вживання алкоголю. У алкоголіків ці ознаки з’являються вже на сьомий – чотирнадцятий день після припинення вживання алкоголю.

З одного боку, нервова система людини пошкоджена тривалим вживанням алкоголю, з іншого боку, людина намагається пристосуватися до життя без алкоголю і відчуває дуже сильний психосоціальний стрес. Часто цей стрес настільки сильний, що людина не може впоратися з ним без вживання алкоголю.

Розглянемо ознаки постабстинентного синдрому. Труднощі в ясності мислення, людина відчуває, що її мозок іноді погано функціонує, складно утримати увагу довше кількох хвилин, нездатність до абстрактного мислення. Виникають проблеми з короткочасною пам’яттю. Людина надмірно емоційно реагує на те, що відбувається, або практично не відчуває емоцій. Порушення сну, складнощі із засинанням, часті, кошмарні сновидіння. Проблеми з координацією – запаморочення, порушення рівноваги, уповільнення рефлексів. Змінена чутливість до стресу, будь-який стрес сприймається людиною як серйозний, це призводить до надлишкової гострої реакції, що, як наслідок, ще сильніше виснажує нервову систему.

Постабстинентний синдром, психосоціальний стрес, відсутність навичок життя без вживання алкоголю, невиконання рекомендацій лікаря після кодування можуть призвести до зриву.

Процес зриву — це рух у бік від одужання. Тому для закріплення позитивного результату кодування необхідно: підтримувати зв’язок зі своїм лікарем і чітко виконувати надані ним рекомендації; уникати місць, компаній і ситуацій, які раніше підштовхували до вживання алкоголю, при необхідності проходити детоксикацію від алкоголю; продовжувати або розпочати роботу з психологом та/або психотерапевтом в індивідуальному чи сімейному форматі; відвідувати спільноту анонімних алкоголіків у вашому місті; займатися самоосвітою та якомога більше дізнаватися про хворобу залежності; збалансовано харчуватися, рекомендовано зменшити вживання солодкого та кофеїну; бажано відмовитися від куріння; налагодити здоровий сон; сформувати розпорядок дня так, щоб у вас не залишалося часу та можливостей для вживання алкоголю.

Алкогольна залежність – це хвороба, що вражає фізичне здоров’я, соціальну та духовну сфери життя, а також психіку. Тому психологічна допомога це один з основних ключів до стабільної тверезості. З психологом можна працювати в індивідуальному, груповому або сімейному форматі, амбулаторно кілька разів на тиждень або стаціонарно, проживаючи в терапевтичному співтоваристві.

Важливо пам’ятати, що стаціонарна реабілітація від алкогольної залежності є найефективнішою методикою досягнення тверезості. Її завдання захистити людину від згубної дії алкоголю, сформувати навичку життя без вживання, підтримати тривалу тверезість і довгострокове одужання.

Зривний процес починається в підсвідомості, з невидимих оку проявів. До ранніх ознак зриву відносять: зміни мислення, коли людина починає думати, що програма одужання не надто важлива для неї; зміна звичної емоційної гами, виникають різкі коливання почуттів, ейфорія змінюється депресією; зміни звичної поведінки, виникає внутрішнє відчуття, що все йде не так.

Ці ознаки не виникають одночасно. Це прогресія, яка створює неконтрольований потяг до вживання алкоголю. Найчастіше зривний процес починається зі змін у звичному укладі, що призводить до внутрішньої напруги, з якою важко впоратися. Потім вмикається заперечення, яке дає змогу якийсь час не помічати напруження, в результаті напруження зростає, зникає контроль над поведінкою. Це призводить до руйнування соціального оточення. Ламається звична структура життя, змінюється порядок дня, що дає життю впорядкованість. Як наслідок, втрачається контроль над судженнями, людина ухвалює рішення, яких би не прийняла в нормальному житті, це призводить до помилок і кризи. Людина помічає, що більше не керує своїм життям і, здається, не має вибору окрім вживання алкоголю, щоб заглушити біль і напругу.

Залежність можна тримати під контролем, але її неможливо вилікувати повністю. Завжди є ймовірність зриву. Важливо знати фактори ризику і вживати довгострокових заходів контролю захворювання, щоб не допустити зриву.

Помилкове розуміння природи залежності, а також неповне та/або невідповідне лікування веде до зриву. Щоб уникнути цього, необхідно вивчити максимум інформації про хворобу залежність, підібрати разом з компетентним фахівцем відповідний комплекс лікувальних заходів, чітко дотримуватися рекомендацій щодо одужання.

Зупинка в одужанні завжди призводить до зриву. Одужання – це безперервний процес, який вимагає повного утримання від вживання алкоголю, глибокої, щоденної саморефлексії, роботи з психотерапевтом або психологом, щирої залученості та готовності щодня змінювати свою поведінку. Залежна людина має постійно прагнути до продуктивного життя, тобто вміти вести наповнене сенсом тверезе життя.

Неучасть близького оточення в одужанні. Близьким залежного може заважати співзалежність, жага прихованої вигоди, відсутність інформування про хворобу, заперечення проблеми. Якщо ваша рідна людина страждає на алкогольну залежність, ви можете звернутися до консультанта на нашому сайті і він підкаже, де знайти більше інформації для родичів.

Є три основні умови, на яких базується тверезий спосіб життя. Перша – прийняття факту хвороби, необхідно визнати наявність у себе хвороби, яка руйнує всі сфери життя. Друга – повне утримання від вживання алкоголю, а також будь-яких речовин, які змінюють свідомість, наркотиків, снодійних, заспокійливих і їм подібних. Третє – визнати необхідність щоденної роботи над одужанням. Одужання від залежності – тривалий процес.

Також важливим є планування запобігання зриву. Для цього потрібно зробити такі кроки:

1. Стабілізація та самооцінка. Приділяйте час щоденній саморефлексії, усвідомлюйте та обмірковуйте, що відбувається у вас у голові, душі та житті.
2. Поглиблюйте знання про зривний процес.
3. Складіть список ознак, які виникають у вас перед зривом.
4. Вчіться переривати попереджувальні про зрив ознаки до втрати контролю.
5. Навчіться розпізнавати попереджувальні ознаки.
6. Постійно аналізуйте програму одужання. Якщо необхідно – скоригуйте свою програму разом із фахівцем.
7. Навчайте ваших близьких коректно з вами взаємодіяти, щоб уникнути зриву.
8. Регулярно оновлюйте план запобігання зриву.

Самотність, особливо на самому початку шляху до тверезого життя, часто стає причиною зриву і подальшого вживання алкоголю. Коли людина сама, їй складніше контролювати нав’язливі, тривожні думки. Намагайтеся, щоб поруч із вами або, хоча б, на зв’язку завжди була людина повністю обізнана про вашу хворобу, яка зможе вас коректно підтримати. Це може бути ваш близький, представник терапевтичної спільноти або лікар, у якого ви проходили процедуру кодування.

Під час проходження курсу ресоціалізації ви ніколи не залишитеся на самоті, сам на сам зі своїми страшними думками. Це величезний плюс стаціонарної програми лікування. Після її завершення починається ресоціалізація – повільний, комфортний, контрольований процес повернення до життя в соціум.

Тяга до вживання алкоголю може бути однією з ознак постабстинентного синдрому, це нормально і може виникати навіть через кілька років тверезого життя. Також сильне бажання випити може свідчити про те, що зривний процес зайшов дуже далеко. Можливо ви на порозі рецидиву хвороби – вживання алкоголю та нового витка залежності.

Запам’ятайте робочі інструменти, які допоможуть вам подолати сильне бажання випити:

• якомога швидше зверніться по допомогу. Зателефонуйте вашому спонсору, психологу, психотерапевту, лікарю, який проводив процедуру кодування;
• помедитуйте, помоліться або зробіть дихальні вправи, щоб повернути думки в потрібне русло;
• переключіть увагу на якусь діяльність;
• проаналізуйте свій план профілактики зриву, можливо, ви зіткнулися з якимось тригером;
• замініть вживання алкоголю ритуалом, чайна церемонія або чашка ароматної кави можуть бути прийнятною альтернативою;
• з’їжте щось солодке, це дасть швидке задоволення і зменшить бажання випити.

Якщо зрив усе таки стався, не впадайте у відчай, не опускайте руки і не замикайтеся в собі. Пам’ятайте, що це один із варіантів перебігу хвороби залежності. Звертайтеся по допомогу до психолога, психотерапевта або терапевтичного співтовариства, щойно помітите ознаки зриву в себе або свого близького. Ви не самотні у своїй проблемі.