Супровід випускників

Програма лікування від наркоманії або алкоголізму триває лише протягом кількох місяців, у цей час пацієнт посилено працює над собою, отримує необхідні знання про залежність і набуває необхідних навичок, які зможе застосовувати впродовж усього життя в боротьбі за тверезість. Але рано чи пізно людина закінчує програму і повертається до звичайного життя в соціумі. Залежна людина продовжує працювати над собою і це процес довжиною в життя, але так чи інакше завантажені дні в реабілітаційному центрі добігають кінця. Уже змінена особистість потрапляє в стару, знайому обстановку і, спочатку, їй складно заміщати спливаючі спогади новими цілями. Наступні 7 кроків допоможуть зробити перехід у нове тверезе життя менш болісним.

Саме на етапах реабілітації наркозалежних і реабілітації алкозалежних людина отримує базу, яку потім закріплює після завершення основного курсу.

Як відомо, найчастіше залежність формується під впливом негативного впливу оточуючих. Деякі дослідження, опубліковані в “Журналі з Консультативної та Клінічної психології”, чітко демонструють, що тиск однолітків є сильним мотиваційним чинником для початку вживання алкоголю та наркотичних речовин. Таким чином, люди, які проводять час із друзями, що вживають наркотики, більш схильні до того, щоб їх спробувати порівняно з людьми, які проводять час із тверезими друзями. Таким чином, людині, яка продовжує спілкуватися, ходить на вечірки, разом щось святкує, ходить у гості і так чи інакше спілкується з нетверезими друзями, після проходження програми реабілітації набагато складніше залишатися тверезим, оскільки вона постійно наражається на спокусу знову вжити. Дружба з тверезими людьми – невід’ємний фактор підтримки власної тверезості. Тверезі люди захочуть проводити час цікаво, але без використання речовин. Таким чином, бажання знову вжити в оточенні тверезих людей зводиться нанівець.

Для деяких людей старе місце проживання нерозривно пов’язане з постійними спогадами про вживання. Вони можуть жити в такому місці, де щодня ходять повз наркодилера, повз звичні кафе, бари, куточки вулиць і парків, побачивши які, одразу ж спливають спогади про стан алкогольного або наркотичного сп’яніння. Ці спогади можуть послужити потужним спусковим механізмом для виникнення непереборного бажання знову вжити, для декого подолати цей потяг виявляється неможливим. Для інших людей таким небезпечним місцем може стати власний дім. Наприклад, дослідження в журналі Зловживання наркотиками доводить, що жінки, які вживали наркотики внутрішньовенно, часто проживали з людиною, яка зараз або раніше вживала. Коли така людина проходить реабілітацію, їй потрібно повертатися в дім де повно наркотиків, таким чином зрив не за горами.

Переїзд в інший район або навіть місто може допомогти позбутися непотрібних асоціацій і відкрити перед людиною нові можливості. Потрібно знайти таке місце і такий район, де ви почуватиметеся в безпеці, нова обстановка буде настільки іншою, що зможе вплинути на те, що ви не згадуватимете про старе. Якщо залишатися там, де ви жили раніше, небезпечно або вам надто складно жити під тягарем спогадів, коли ви бачите звичні місця, можливо, варто всерйоз задуматися про переїзд.

Наша програма реабілітації побудована таким чином, що людина отримує лікування і крок за кроком воно стає менш інтенсивним, доти, доки пацієнт не зможе зберігати тверезість самостійно, без стороннього втручання. Третім невід’ємним етапом позбавлення від залежності є ресоціалізація, або адаптація в соціумі в оточенні тверезих людей, які теж пройшли програму реабілітації. У цей час пацієнти, які одужують, живуть на орендованих квартирах або в будинках, беруть участь у групах терапевтичної підтримки “на дому” і в будь-який час мають можливість особисто поговорити з консультантом. На етапі ресоціалізації людина вчиться відповідальності та турботи про себе, оточуючих і фінанси. Пацієнти гуляють, розважаються, ходять за покупками, готують їжу, займаються прибиранням у групах по кілька людей, таким чином людина ніколи не залишається одна. Видача фінансів також суворо підзвітна. Таким чином, незважаючи на те, що формально реабілітацію в закритому стаціонарі закінчено, клієнти продовжують перебувати під наглядом психотерапевта, навчаючись жити тверезим життям у відкритому стаціонарі в оточенні тверезих людей.

Життя може стати зайнятим і вимагати від вас багато, але ми не рекомендуємо пропускати етап після програмного супроводу або “ресоціалізації”. Роботу над собою необхідно продовжити і кожен день програми ресоціалізації необхідно сприймати як необхідний для збереження тверезості в майбутньому.

Повернення до нормального життя може викликати стрес і перезбудження, особливо, якщо людина відчуває сильний потяг до наркотику або алкоголю, у такій ситуації легко почати фокусуватися на негативі. Печаль може поступово поглинати людину доти, доки не настане зрив. Для того щоб цього уникнути, необхідно в кожному дні знаходити час, щоб зробити щось, що дасть вам заряд позитивних емоцій, щось хороше. Наприклад, деякий час, проведений у ранковій медитації, допоможе розігнати хмари тривожності й дасть мир, який так необхідний вам, щоб прожити залишок дня.

Не можна також недооцінювати позитивний вплив занять спортом. У той час як дослідники ще не до кінця вивчили взаємозв’язок між фізичним і психічним здоров’ям людини, деякі клінічні дослідження стверджують, що якщо людина регулярно виконує фізичні вправи, то вона менш схильна до депресії і всіляких розладів психіки. Прогулянки з собакою, плавання в басейні, заняття в тренажерному залі або просто пробіжки вранці допоможуть поліпшити настрій, забезпечать заряд сил, бадьорості та дадуть відчути себе здоровішими.

За потреби важливо не ігнорувати психологічну допомогу, а якщо особисті візити незручні — можна додатково підключити формат психолога онлайн, щоб вчасно пропрацьовувати складні стани.

Наша програма реабілітації передбачає регулярне спілкування психотерапевтів і спонсорів з випускниками та участь останніх у групах підтримки. Ви також можете відвідувати групи Анонімних Наркоманів або Анонімних Алкоголіків у своєму місті, на таких групах залежні відчувають, що вони не самі, та отримують необхідну підтримку для того, щоб досягати та залишатися в тверезості. Коли програма реабілітації пройдена, велика спокуса пропускати такі зустрічі і замість них просто поговорити з членами сім’ї або друзями в неформальній обстановці. Але необхідно розуміти, що звичайні розмови не можуть замінити відвідування спеціалізованих груп підтримки.

У групах підтримки люди продовжують дізнаватися більше про свою залежність і долучаються до кола людей, яким також вдалося впоратися з проблемами, пов’язаними з їхніми власними залежностями. Вони оточені та можуть говорити з людьми, які об’єднані однією метою – тверезістю. Такі зустрічі дуже надихають, на них залежний може поділитися тим, що члени сім’ї можуть просто не зрозуміти. Іншими словами, зустрічі просто не можна пропускати. Вони є необхідною частиною процесу одужання. Саме такі формати по суті є групами взаємодопомоги для залежних, які допомагають утримувати тверезість у довгостроковій перспективі.

На реабілітації більшість часу приділяється вивченню того, що необхідно зробити, щоб самому залишатися тверезим, але дослідження доводять, що допомога комусь ще істотно необхідна для процесу власного одужання. Наприклад, під час дослідження журналу “Залежність” виявилося, що алкоголіки, які одужують і допомагають іншим досягати тверезості, менше схильні повернутися в запій. Допомагаючи іншим, за принципом “рівний рівному” двоє людей діляться схожим досвідом, у такий спосіб уже твереза людина нагадує сама собі, чого їй коштувало досягти тверезості. Таким чином дрібні щоденні занепокоєння зникають, і це сприяє тому, що людина старається ще більше, щоб утвердитися в принципах, яких вона навчилася за час реабілітації. Цей принцип практикується на етапі ресоціалізації та пізніше, коли випускники з великим терміном тверезості, які вже пройшли програму, допомагають своїм прикладом одужувати “новобранцям” з меншим терміном тверезості, підтримують їх в одужанні телефоном та встановлюють дружні довірчі стосунки. Де “свій” завжди готовий вислухати і допомогти “своєму”.

Коли людина віддає іншій частину себе і робить добрий вчинок, вона почувається щасливою і повноцінною, саме таке почуття необхідне людині, щоб утверджуватися в тверезості, коли вона вже завершила програму реабілітації.

Згідно з ВООЗ залежність – це хронічне захворювання, як наслідок 40-60% залежних людей зриваються після проходження реабілітації щонайменше один раз. Однак це не свідчить про неефективність лікування, це означає, що залежним людям необхідно докладати зусиль для того, щоб змінити своє життя на краще і бути напоготові, щоб проблема не повернулася з новою силою. Для початку їм необхідно розпізнавати зрив, що наближається. Для декого це почуття смутку і втрати. Для інших це може бути почуття щастя і незламності. Ці думки закручуються сильніше і сильніше у вир, поки не настає зрив. Виділити і зловити неправильну думку – це ключ до того, щоб запобігти зриву, що наближається. Коли такі думки виникають, людині необхідно відвідати терапевтичну групу, зустрітися з людиною, яка довгий час у тверезості, або іншим чином зупинити цей цикл.

Друзі та члени сім’ї можуть також допомогти, оскільки вони також можуть розпізнати настання зриву або знати як він зазвичай починається. Не можна очікувати, що вони втрутяться і допоможуть запобігти зриву, але вони можуть сказати про це залежному або висловити свої побоювання, коли відчувають його наближення, це може спонукати залежного шукати підтримки в правильному місці. У такому разі додатковим ресурсом стають групи взаємодопомоги для рідних і близьких, де родина вчиться помічати ознаки зриву та правильно реагувати.

У Трансформації, ми знаємо що постреабілітаційний супровід пацієнтів інструментально важливий для довгострокового успіху. Ми допомагаємо своїм клієнтам розробити надійний план щодо запобігання зривів і підтримуємо стосунки з клієнтами за допомогою груп взаємної підтримки, особистого консультування тощо. Якщо ви хочете дізнатися більше про наш підхід до супроводу випускників, будь ласка, телефонуйте нам.