Безкоштовна консультація по телефону цілодобово 24/7
flag uk uk

Психологічна реабілітація військовослужбовців

« Іноді людині здається,  

що війна не залишає на ньому незабутніх слідів,

але якщо він дійсно людина,

то це йому тільки здається … ».

Костянтин Симонов

Для абсолютної більшості учасників бойових дій, їх участь у війні в Україні до кінця життя залишається головною подією всієї біографії.

Пережитий військовий досвід настільки змінює особистість людини, що після повернення до мирного життя він уже ніколи не стане колишнім. Людина опиняється в стані конфлікту з навколишнім суспільством, яке його не розуміє і не приймає. Найчастіше в такій ситуації «неприйняття» відбувається розчарування в тих цінностях, за які людина воював, тому що сама ціннісна шкала і «система пріоритетів у нього і післявоєнного суспільства не збігаються.

У реальному житті «втрачене покоління» означає, по-перше, хворобливу реакцію людської психіки на травмуючі явища війни, як правило, вона проявляється відстрочено, вже в мирній обстановці, і має довготривалий характер; по-друге, учасники війни при їх поверненні в мирне життя соціально дезадаптированности, це супроводжується цілим комплексом соціально-психологічних явищ.

Серед них:

  • Ностальгія за фронтового минулого, непереборне бажання подумки повертатися в нього, знову і знову відтворюючи колишні почуття і переживання;
  • Підвищена схильність до ризику, прагнення реально відтворити екстремальні умови війни або схожі на них небезпечні ситуації в мирному житті (тяжіння до небезпечних професій, прагнення до участі в інших збройних конфліктах, конфлікти в сімейному життя і т.п.);
  • Відчуття себе знедоленими або відокремленими від навколишнього середовища, в тій чи іншій мірі навколишні відкидають фронтовиків як щось чужорідне, що викликає дисбаланс, неприйняття і навіть страх;
  • Почуття фронтового братства, якоїсь спільноти між учасниками не тільки однієї, але навіть різних воєн – на противагу всім іншим.

     

    Психологічна реабілітація учасників ато

    Феномен «втраченого покоління» породжується переважно несправедливими війнами за «незрозуміле» справу, які не приймаються суспільством, і ще більшою мірою програними війнами, коли почуття національного приниження викликає до життя комплекс провини або синдром реваншу. Однак прояв цього феномена має місце і після переможних і справедливих воєн.

    Особливо важливим, скоріше навіть вирішальним, є ставлення самого суспільства до ветеранів після їх повернення із зони військових дій. Це стосується як наявності або відсутності спеціальних програм державної підтримки та адаптації ветеранів до мирного життя, систем соціального забезпечення тощо, так і ставлення до них в суспільстві на рівні «психології обивателів», в якому сприйняття військових може коливатися від «героїв» до «злочинців» і «лиходіїв». ( Читати більше про нашу програмі психо-соціальної реабілітації )

    Героїчний образ в масовій свідомості утримується недовго, і для того щоб його зберегти необхідна ціла система цілеспрямованих заходів по підтримці «історичної пам’яті». «Незручність» військових ветеранів для мирного соціального оточення виявляється дуже швидко, і може вилитися по відношенню до них в нетерпимість, яка виявляється, в тому числі і в соціальних формах (обмеження в різних сферах життя: прийом на роботу, надання належних за законом пільг, і т.д.). Якщо суспільство усвідомлює несправедливий характер війни і, тим більше, ураження в ній, вину за це воно, як правило, перекладає на ветеранів, і ступінь негативного ставлення до них зростає.

    Порівняємо, наприклад, дві казенних фрази, якими бюрократичні структури після Великої Вітчизняної та афганської воєн відмахувалися від потреб ветеранів. У першому випадку йшлося: «Ну і що, що ти воював? Всі воювали! », А в другому:« Я тебе туди не посилав! » При цьому перша формулювання є спробою самому «примазатися» до участі у всенародній і переможної війни і в той же час принизити роль в ній співрозмовника, а друга ясно висловлює бажання «відхреститися» від війни непопулярною, виставивши при цьому її учасника винною стороною. < / p>

    Екстремальні умови війни накладають відбиток на свідомість і, відповідно, поведінку людей, які брали безпосередню участь у бойових діях в Україні, і відображаються на всій їх подальшого життя. І серед цих людей завжди неминуче знайдуться ті, кого можна віднести до «втраченого покоління» і хто сам відчуває свою приналежність до нього.

    У нашому РЦ «Трансформація» ми допомагаємо учасникам військових дій подолати алкогольну або наркотичну залежність, яка стала засобом забуття від невгамовним болю, соціального відчуження і цілої гами почуттів, з якими намагаються боротися колишні фронтовики.

    Ми знаємо що ви, з одного боку, відчуваєте непереборну потребу знову «зануритися» в минуле, в військову обстановку; з іншого, відчуваєте глибоке почуття провини, що залишився в живих перед загиблими товаришами; і з третьої, – необхідність «виговоритися», виплеснув свого не вщухає біль зовні і одночасно донести свою особисту правду про війну до інших. РЦ «Трансформація» – це те місце, де Вас зрозуміють і Ви будете почуті.

    Залишилися питання? Дзвоніть прямо зараз!

    Олександр Шуляк (Координатор МАА в Україні)
    Сергій Макаров (Координатор МАА в Грузії)
    Безкоштовна консультація та запис на прийом

    ПТСР або посттравматичний стресовий розлад – це нормальна реакція психіки на ненормальні обставини, як біль – нормальна реакція на тілесну травму. Це з часом проходить. Це наслідок отруєння організму гормонами стресу, а також перенапруження всієї нервової системи і механізмів психологічних захистів. Це означає що допомога людям, що страждають від посттравматичного розладу, полягає насамперед у знятті стресу (наскільки це можливо), створенні умов для відновлення контакту з тілом і ослаблення захистів.

    Людині, що переживає ПТСР часто здається, що з ним щось не так, що він ненормальний. Це змушує приховувати свій стан, соромитися його, заважає просити допомоги, а часто призводить до тяжких розладів психіки, таким як алкоголізм і наркоманія.

    Виділяють наступні ознаки посттравматичного синдрому

    • розлад сну, що повторюються кошмарні сни і мимовільні спогади, порушення апетит;
    • порушення контакту з особистими первинними потребами, ви не пам’ятаєте, коли в останній раз їли, спали, не помічаєте травм, холоду, бруду;
    • постійна пильність і стан постійного очікування загрози, відчуття напруженості, тіло не розслабляється навіть уві сні;
    • повторюється і нав’язливе відтворення в свідомості психотравмуючого події, картинки пережитого, поза волею “спалахують” у вашій свідомості;
    • надмірна дратівливість, запальність, непереносимість найменших труднощів, незгоду;
    • напади провини, постійна прокрутка в голові варіантів, що можна було б зробити, щоб врятувати загиблих;
    • важко контрольовані напади неконтрольованого гніву чи розпачу;
    • депресія, апатія, отупіння, прагнення забутися, небажання жити.

    В особливо важких випадках можуть мати місце психотичні епізоди, з втратою адекватного сприйняття реальності. Випробовуваний пацієнтом стрес часто є надзвичайно інтенсивним переживанням і іноді навіть викликає думки про суїцид з метою припинити напад.

    Якщо ви спостерігаєте всі або деякі з перерахованих вище ознак у себе або вашого близького, поставтеся до цього уважно. Цей стан не тільки болісно для Вас і оточуючих Вас близьких, але надмірно небезпечно для здоров’я і для ситуації в цілому. Не терпіть і не ігноруйте проблему, зверніться за допомогою в наш реабілітаційний центр «Трансформація».

    Підтримка родини

    Як Ви можете подбати про себе або про своєму близькому:

    • Проявити турботу: годувати, умовляти відпочивати, висипатися. Необхідно задовольнити первинну потребу в теплі, гарячої їжі, пиття, ліжку, одязі, ванною.
    • Підтримуйте тактильний контакт: тримайте за руку, обіймайте, гладьте, будьте поруч, але не тормошив.
    • Бувайте частіше на природі: Посидьте ви на сонечку, подивіться на воду, на вогонь, на небо, відчуєте запах трави, землі, помацайте дерево, камінь.
    • Здійснюйте просту, знайому діяльність, з конкретним явним результатом, спрямованим на “наведення порядку, відновлення зв’язку, турботу про себе і інших”, наприклад: прибирання, робота на землі, по господарству , розбір або сортування чого-небудь.
    • Беріть участь в ритуалах, особливо спільних, прощанні із загиблими, вшанування, в створенні пам’ятних знаків, в спільних молитвах.
    • Не мовчіть, не стримуйте почуття плачте, якщо хочеться, передплачуєте свої переживання на папір, говорите, скаржтеся, розповідайте про пережите тим, хто готовий Вас слухати, і, відповідно, вислухайте , якщо хтось ділиться з Вами. Ні в якому разі не переходьте відразу до утіх і не закликайте “не засмучуватися, взяти себе в руки», не заморожувати горе формулами типу “герої не вмирають”. Вони вмирають, це боляче, і біль повинна мати вихід.
    • Якщо прямо зараз немає можливості говорити, плакати, отримувати підтримку, краще навпаки, свідомо блокувати спогади і думки про пережите, не дозволяти себе “тягнути” в воронку травми, відволікатися, перемикатися, щось робити, співати, молитися – але пізніше дати волю почуттям, як тільки будуть умови для підтримки, близькі люди поруч.
    • Вкрай обережно ставитеся до таких “заспокійливим”, як алкоголь, часто малі дози, прийняті одноразово які раніше допомагали розслабитися, призводять до важкої алкогольної залежності. Алкоголь – це депресанти, він виснажує і так виснажену психіку, при регулярному застосуванні погіршує перебіг синдрому ПТСР.

    Найчастіше воювали не звертаються до нас за допомогою самі, замість цього вони залишаються вдома і йдуть в запій. Якщо всі перераховані вище заходи не справили належного ефекту, якщо Ваш близький виявився в полоні залежності, звертайтеся за допомогою до психологів РЦ «Трансформація». Ми з радістю допоможемо Вам і вашому близькій відновитися і налагодити мир із самим собою і оточуючими.

    Після реабілітації в учасників програми реабілітації прояснюється свідомість, перебудовується психіка і спостерігається підйом духу. Реабілітація після АТО необхідна для всіх бійців, хоча б мінімальна – 1 місяць.

    Чим більше людина воював, тим більше у нього виражається посттравматичний синдром. Синдром починає проявлятися через 3 місяці після бойових дій. Багато учасників АТО просять відправити їх на психологічну реабілітацію. Вони побоюються, що після пережитого на Донбасі можуть перетворитися в бандитів. Найчастіше псіхотерапевт- єдина людина, з яким хлопці можуть поділитися своїм станом. Може бути ще священик. Представники духовенства також відвідують реабілітаційний центр і допомагають відновитися душевно і морально. Для членів сім’ї залежного ми проводимо безкоштовні групи взаємодопомоги.

    Читати далі:

    Програма допомоги залежним від алкоголю
    Програма допомоги наркозалежним
    Програма допомоги ігроманам

Сертифікати

certificates img 2 certificates img 3 certificates img 4 certificates img 5 certificates img 6 certificates img 7 certificates img 8 certificates img 9 certificates img 10 certificates img 11 certificates img 12 certificates img 13 certificates img 14 certificates img 15 certificates img 16 certificates img 17 certificates img 18 certificates img 19 certificates img 20

Наші партнери

Безкоштовна консультація

Прямо зараз ви можете безкоштовно проконсультуватися з фахівцем нашого центру замовивши зворотний дзвінок.

Для цього введіть ваше ім'я і телефон, і співробітник центру "Трансформація" зв'яжеться з Вами найближчим часом.

Безкоштовна консультація